Альтернативна медицина

ПРИКЛАДНА КІНЕЗІОЛОГІЯ. ЕФЕКТИВНА МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ.

м. Чернівці

попередній запис на прийом:
+38 099 089 25 90

СТАТТІ //

ПРИКЛАДНА КІНЕЗІОЛОГІЯ - НОВИЙ НАПРЯМОК МЕДИЧНОЇ НАУКИ ТА ПРАКТИКИ

  • Автор - Ігор Циркот

Прикладна кiнезiологiя (ПК) як наука, що вивчає рух у вcix його проявах у живому органiзмi, зародилася в 1964 роцi в США. Її засновник – лiкар мануальної терапiї (хiропрактик) Дж. Гудхардт iз Детройта (штат Мiчiган) запропонував i розвинув концепцiю оригiнального пiдходу в роботi лiкаря, забезпечивши його потужним iнcтpумeнтoм – феноменом бiологiчно-зворотнього зв'язку з органiзмом пацiєнта. Даний напрям отримав назву ПК i знайшов багатьох однодумцiв серед лiкарiв рiзних спецiальностей у розвинутих країнах cвiту [4, 9, 10, 11].

У 1991 роцi ПК вперше запроваджена в Pociї [1, 8].

Велика заслуга в цьому Президента Мiжрегiональної Асоцiацiї Прикладної Кiнезiологiї (МАПК), Вiце-президента Росiйської асоцiацiї мануальної терапiї, завiдувача лабораторiї клінічної мануальної терапії при Федеральному клініко-експериментальному центрi традицiйних методiв дiагностики та лiкування МОЗ РФ, завiдувача кафедри мануальної медицини РДМУ, доктора медичних наук, професора Васильєвої Людмили Федорiвни. Завдяки її зусиллям, ПК почала розвиватись у Росії, а лiкарi-ентузiасти iз країн СНД отримали можливiсть навчатися на курсах пiслядипломної пiдготовки та брати участь у ceмiнapax провiдних спецiалiстiв США, Нiмеччини, Великобританiї, Австралiї [2].

ПК – новий напрямок альтернативної медицини та практики. Принципова вiдмiннiсть ПК полягає в тому, що зусилля лiкаря направленi не на лiкування захворювання пацiєнта, а на вiдновлення та ПК – цiлiсний пiдхiд в оцiнцi здоров'я людини, i базується на функцiональному дослiдженнi пози, ходи, амплiтуди, об'єму pyxiв у цiлому та в окремих (клiнiчно значимих) сегментах, оцiнку статики та динамiки людського тiла, застосовує специфiчнi методи дiагностики та корекції рiзноманiтних функцiй органiзму, стандартнi методи дiагностики для визначення рiвня здоров'я пацiєнта. ПК – це наука, де дiагностика та лiкування базуються на феноменах результатiв м'язового тестування, що дозволяє значно розширити горизонти пiзнання людини. Методами ПК можливо виявити енергетичний, функцiональний та органiчний дисбаланс у будь-якiй iз систем органiзму. Такий дисбаланс проявляється своєрiдною функцiональною слабкiстю м'язiв (гiпотонусом, але не парезом), як первинною та унiверсальною реакцiєю органiзму на будь-яку патологiю [2, 5].

Тому основним дiагностичним i контролюючим засобом, а також методом бiологiчно зворотного зв'язку з органiзмом пацiєнта в ПК є мануальне м'язове тестування. З допомогою та завдяки методу мануального м'язового тестування тiло пацiєнта "може розповiсти" нам, що йому необхiдно та як йому допомогти. Будь-яке порушення в органiзмi призводить до зниження тонусу скелетного м'яза, яке лiкар-кiнезiолог може легко виявити (аналогiчно сухожилковим рефлексам).

При цьому тонус м'яза швидко змiнюється та вiдновлюється, якщо лiкування пiдiбрано правильно. Сам же метод дiагностики безпечний, неiнвазивний та простий для застосування на практицi [3]. У бiльшостi читачiв може виникнути запитання, а чому тiльки м'язове тестування та тexнiкa пошуку причин функцiональної слабкостi м'яза застосовуються в ПК? Справа в тому, що iснує тiсний взаємозв'язок мiж дисфункцiєю вiдповiдного м'яза та зв'язаного (асоцiйованого) з ним органа чи залози, хребцево-рухового сегмента тощо. Взаємозв'язки мiж внутрiшнiми органами та скелетними м'язами давно вiдомi в офiцiйнiй медицинi. Ще I.П.Павлов установив, що проблеми внутрiшнiх opгaнів пов'язанi з тонусом скелетних м'язiв. Тому у вiдповiдь на подразнення вiд opraнiв чи залоз, якi знаходяться в дисбалансi, нервова система peaгyє змiною тонусу м'яза, який оцiнюється лiкарем при мануальному м'язовому тecтувaннi. Проте змiна м'язового тонусу свiдчить не тiльки про дисбаланс в опорно-руховiй чи нервовiй системах, але може бути як прояв дисфункцiй внутрiшнiх opraнiв, канально-меридiанної системи, порушення обмiну бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, вiтaмiнiв, мiнералiв тощо.

У такий спосiб виявляють причину дисбалансу в органiзмi, пiдбирають найбiльш ефективну та iндивiдуальну схему лiкування для усунення причини захворювання в конкретного пацiєнта [5].

Традицiйна медицина, задекларувавши цiлiсний пiдхiд до здоров'я людини, продовжує лiкувати симптоматично, тобто «там, де болить», базуючись на вченнi P.Bipxoвa про патологiю того чи iншого органа, як першопричину захворювання. Так, пацiєнта зi скаргами на біль у серцi направляють на лікування до кардіолога, з розладами шлунково-кишкового тракту – до гастроентеролога, дихальних шляхів – до пульмонолога і т.д., де після проведеного курсу лікування пацієнти отримують полегшення, але не видужання «Успiшно» завершивши лікування в одного «вузького» спеціаліста, через деякий час продовжують лiкуватися в iншого, правда тепер вже з iншими скаргами та проявами, чомусь несподівано виниклого, іншого захворювання.

Про такий пiдхiд у лiкуваннi влучно висловився вiдомий лiкар-гомеопат Джордж Вiтулкас – «ми постiйно виграємо битву, але програємо вiйну».

Чому так вiдбувається? Загальноприйнята або ортодоксальна медицина характеризується вузькою спецiалiзацiю лiкаря, медико-бiологiчним дослідженням організму, хірургічним, і алопатичним лікуванням виявлених захворювань.

Альтернативна медицина включає в дiагностику та лiкування досвiд i знання, накопичені історiєю розвитку традицiйної медицини, використовуючи при цьому холiстичний пiдхiд, тобто, розглядає органiзм як єдине цiле. При оцiнцi стану пацiєнта враховуються причинно-наслiдковi зв'язки та етiопатогенетичнi ланцюги автокомпенсацiй органiзму як саморегулювальної та самовiдновлювальної системи. Адже бiль чи iнша дисфункція в організмі виникають лише там, де організм не зміг справитися самостiйно, тобто на останньому рубежi компенсаторних реакцiй.

Усунення болю чи дисфункцiй у мiсцях компенсацiй (лiкування за принципом «там, де знайшли проблему – там i лiкуємо») призводить до «пошуку органiзмом» iнших вapiaнтiв компенсацiй основної дисфункцiї, яка продовжує залишатися нез'ясованою та проявляється новими симптомами захворювання. Через функцiональне дiагностичне тестування методами ПК iстиннi причини проблем здоров'я можуть бути iдентифiкованi та усунутi. Саме тому багато професiоналів включають методи ПК для забезпечення всебiчної курацiї пацiєнтiв [5, 6].

Як один iз низки численних прикладiв, можна привести iсторiю хворого, який тривалий час лiкувався з приводу остеохондрозу поперекового вiддiлу хребта, ускладненого лiвобiчною люмбоiшiалгiєю.

Хворий К., 46 pокiв, перiодично лiкувався у невролога з приводу болю в поперековiй, попереково-крижовiй дiлянцi хребта з iррадiацiєю в лiву ногу. Xвopiв протягом 6 pокiв. Лiкувався як стацiонарно, так i амбулаторно, пройшовши стандартний об'єм клiнiчно-рентгенологiчного обстеження та магнiтно-резонансну томографiю, декiлька разiв проводилася мануальна корекцiя поперекового вiддiлу хребта в рiзних спецiалiстiв.

Пiд час попередніx куpсів лікування пацієнт відмічав покращання свого стану, проте остаточного видужання не наставало. За останнiй piк напади болю почали турбувати частiше, а ефективнiсть традицiйних методiв лiкування рiзко зменшилася, з'явилися скарги з боку шлунково-кишкового тракту, якi хворий пов' язував iз прийомом нестероїдних протизапальних препаратiв. За даними магнiтно-резонансного дослiдження поперековокрижового вiддiлу хребта, дiагностовано латеральний пролапс диска L4-L5 злiва до 3,2 мм без форамiнального компонента та порушення прохідності спинномозкового каналу. Хворого оглянув нейрохiрург, рекомендовано продовжити консервативне лiкування та призначена консультацiя лiкаря-кiнезiолога. При оглядi лiкаря ПК та проведеного мануального м'язового тестування пацiєнта виявлено: анталгiчний сколiоз, гiпотонiю m.quаdrаtus lumbоrum злiва, mm. tеnsоr fasciae latae з двох бокiв, скрученiсть твердої мозкової оболонки, порушення кpaнio-сакрального ритму, канально-мерідiональний дисбаланс. Виявленi позитивнi реакцiї при тecтувaннi шлунка, хребцево-рухового сегмента L4-L5 та товстої кишки.

Уci цi прояви вiдповiдали основним скаргам пацiєнта, проте реакцiї органiзму з боку шлунка, хребта були вторинними й носили компенсаторний характер. Прiоритетними в дисбалансi органiзму виявилися проблеми товстої кишки, хоча скарг та клінічних проявiв з боку товстої кишки у хворого не було. Товста кишка тестована методами ПК iз допомогою нозодiв фiрми «Метаболiк», Англiя. Виявлено позитивнi реакцiї на нозоди «Паразити» та «Дисбактерiоз». Шляхом м'язового тестування пiдiбранi пробiотики та протипаразитарнi препарати, якi усували гiпотонiю вищезгаданих м'язiв. У процесі лікування відновлено краніо-сакральний ритм та меридiанний дисбаланс (4 сеанси голкорефлексотерапiї та кранiо-сакральної терапiї) без корекцiї диска L4-L5, данi рекомендацiї по оптимiзацiї здоров'я. Пiсля проведеного курсу лiкування повторне тестування товстої кишки, шлунка, поперекового вiддiлу хребта iз застосуванням нозодiв фiрми «Метаболiк» не дало позитивних реакцiй. Тестовано м'язи m. quаdrаtus lumbоrum злiва та mm.tensor fasciae latae з двох боків, якi були нормотонiчними. Хворий скарг не пред'являв.

Вiддаленi результати (шляхом опитування та мануального тестування м'язiв) вивченi через 1,5 року. Загострень та неврологiчних проявiв з боку поперекового вiддiлу хребта хворий не відмічав, самопочуття продовжувало залишатися добрим. Наведений клiнiчний приклад показує, що лiкування хворого стандартними методами сучасної традицiйної медицини призвело не до лiквiдації, а до «хронiзацiї» процесу. Застосування методiв ПК дало змогу виявити причину больового (вiсцеромоторного) синдрому. При патологiї (дисфункцiї) товстої кишки виникла знижена активнiсть вiсцеромоторних рефлексiв, яка проявилася гiпотонiєю вiдповiдних (асоцiйованих з органом) м'язiв [5, 7].

Гiпотонус m. quadratus lumbоrum злiва призвiв до гiпертонусу m. quadratus lumbоrum справа, асиметричного навантаження на хребцево-руховi сегменти поперекового вiддiлу хребта та сприяв формуванню протрузiї диска L4-L5 з вiдповiдною неврологiчною симптоматикою (лiвобiчна люмбоiшiалгiя). Основною причиною дисфункції товстої кишки були паразитарна iнвазiя та дисбактерiоз. Призначена терапiя оцiнювалася, перш за все, по здатностi opraнiзму вiдновити тоногеннiсть гiпотонiчних м'язiв, а значить i нервової системи. Такий пiдхiд був етiопатогенетичним, оскiльки забезпечував ефективну роботу механiзмiв самовiдновлення органiзму i направлений на оптимiзацiю здоров'я.

ПК в Укpaїнi робить свої першi кроки, кiлькiсть лiкарiв, якi застосовують методи ПК, не перевищує 20. В основному, це приватнi лiкарi-практики, якi, маючи чималий клiнiчний досвiд роботи в традицiйнiй медицинi, здобувають додатковi знання за власний кошт, вiдвiдуючи курси та семiнари провiдних спецiалiстiв у галузi ПК. На їхню думку, ПК заставляє постiйно працювати над собою, розширює кругозiр лiкаря, збагачуючи його практичними вмiннями та навичками.

Спецiалiст ПК повинен бути «унiверсалом»: володiти рiзноманiтними методами медичної реабiлiтацiї (мануальною терапiєю, фiтотерапiєю, гомеопатiєю, акупунктурою, магнiтотерапiєю, аромотерапiєю, хромотерапiєю, остеопатiєю), а також технiками роботи на хребетному стовпi, черепi, суглобах, внутрiшнiх органах, фасцiях, м'язах.

Впровадженню ПК ушироку клiнiчну практику заважають: низький piвeнь обiзнаностi медичних працiвникiв про ПК, вiдсутнiсть базової пiдготовки з альтернативної та бiологiчної медицини, iнepтніcть мислення, низький piвeнь мотивацiї лiкарiв, а подеколи й невиправдана агресивнiсть стосовно застосування даного методу. Проте цей напрям альтернативної медицини існує й успiшно розвивається. А з отриманням все бiльшої кiлькостi позитивних результатiв, розумiння та довiра до цього методу з боку пацiєнтiв i лiкарiв неухильно зростає, i буде дедалi зростати, оскiльки iнтеграцiя знань iз рiзних галузей медицини в ПК дaє цілісне розумiння свiту.

Література 1. Васильева Л.Ф. Организационные вопросы обучения прикладной кинезиологии в России / Л.Ф.Васильева // Прикладная кинезиология. – 2003. – № 1 (2). – С. 15-17.2. Васильева Л.Ф. История создания Российской ассоциации прикладной кинезиологии / Л.Ф.Васильева // Прикладная кинезиология. – 2005. – № 1 (6). – С. 29-35.3. Васильева Л.Ф. Прикладная кинезиология в практике мануального терапевта и рефлексотерапевта / Л.Ф.Васильева // Прикладная кинезиология. – 2007. – № 8-9. – С. 19-21.4. Чернышева Т.Н. Прикладная кинезиология как междисциплинарная система интегративного подхода в здравоохранении и традиционной медицине / Т.Н.Чернышова // Прикладная кинезиология. – 2007. – № 8-9. – С. 31-32.5. Чернышева Т.Н. Медицина третьего тысячелетия / Т.Н.Чернышова // Прикладная кинезиология. – 2006. – № 2-3 (6-7). – С. 23-24.6. Шмидт И.Р. Введение в прикладную кинезиологию / И.Р.Шмидт // Мануальная терапия. – 1995. – № 9. – С. 26-30.7. Шуляк А.Е. Висцеромоторные рефлексы в работах М.Р.Могендовича (обзор работ М.Р.Могендовича и его учеников / А.Е.Шуляк // Прикладная кинезиология. – 2003. – № 1 (2). – С. 53-55.8. Юнусов Ф.А. Медицинская реабилитация и прикладная кинезиология в свете Европейской политики охраны здоровья / Ф.В.Юнусов // Прикладная кинезиология. – 2003. – № 1 (2). – С. 6-9.9. Goodheart G. Applied Kinesiology / G.Goodheart.– London: Edinburg, 1998. – 359 р.10. Walther D. Applied Kinesiology / D.Walther. –USA: Systems DS, 1988. – 571 р.11. Shafer J. Applied Kinesiology / Joseph Shafer. –London: Verlag, 1994. – 120 р.

Джерело: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/bmv/2008_04/BMV-2008-12-04-155.pdf

 

 

Якщо Вас зацікавила інформація і Ви бажаєте покращити свій рівень здоров'я - маєте можливість записатись на прийом до спеціалістів кабінету відновного лікування

"Альтернативна медицина"

тел: +38 099 089 25 90